ЛІТЕРАТУРНА СПАДЩИНА ОЛЕСЯ ГОНЧАРА
- Деталі
- Створено: П'ятниця, 03 березня 2023, 06:50
- Автор: Super User
- Категорія: Новини бібліотеки
- Перегляди: 167
До 105-річчя від дня народження Олеся Терентійовича Гончара (1918-1995),українського письменника
Олесь Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918 року в селі Ломівка неподалік Катеринослава. Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, його забрали на виховання дід і бабуся в село Суха Полтавської області. Бабуся замінила майбутньому письменникові матір.
У 1933 році Гончар закінчив семирічну школу в сусідньому селі.
У 1933-1937 роках навчався в Харківському технікумі журналістики імені Миколи Островського. Працював учителем у с. Мануйлівка і в Харківській обласній газеті. 1938 року вступив на філологічний факультет Харківського державного університету.
У червні 1941 р. О. Гончар у пішов добровольцем на фронт. Був тричі поранений. Один з осколків снаряду залишився в його нозі. Неодноразово знаходився під загрозою загибелі, але кожний раз йому вдавалося врятуватися від майже неминучої смерті.
Незважаючи на заборону командування вести на передовій щоденники, Олесь Гончар занотовував свої фронтові враження. Вірші, що народжувалися в перервах між боями, сам письменник назве згодом «конспектами почуттів», «поетичними чернетками для майбутніх творів».
Після війни плідно працює над своїми книгами.
У 1959 Гончар обирається головою Спілки письменників України.
Твори О. Т. Гончара перекладалися на 67 мов, а творчий досвід письменника засвоюється і вітчизняними, і зарубіжними майстрами слова.
У 2005 році Президент України присвоїв Олесеві Гончару звання Герой України (посмертно).
Помер український письменник 14 липня 1995 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі. У 2001 році в Києві відкрито пам'ятник Гончару.
Літературна спадщина
- Романи
- Повісті
- Збірки оповідань
- Прапороносці 1946-1948
- Таврія 1952
- Перекоп 1957
- Людина і зброя, 1960
- Тронка 1963
- Собор 1968
- Циклон 1970
- Берег любові 1976
- Стокозове поле (1941)
- Земля гуде (1947).
- Микита Братусь (1950)
- Щоб світився вогник (1954).
- Партизанська іскра.
- Кіноповість (1955).
- Новели (1949).
- Південь (1951).
- Дорога за хмари (1953).
- Новели (1954).
- Чари-комиші (1958).
- Маша з Верховини (1959).
- За мить щастя (1964).
- Далекі вогнища (1987).
«… Радянський режим… намагався зробити з Гончара слугу Системи, та не зумів. Не зміг. Не вийшло і не могло вийти. Бо Олесь Гончар – і як людина, і як громадянин, і як майстер – є втіленням українського вибору».
До 105-ої річниці від дня народження О. Т. Гончара в бібліотеці коледжу діє книжкова виставка «Літературна спадщина Олеся Гончара».
Бібліотекар Надія РАДІНА