Останні новини

Батькам про психологічно - вікові особливості юнацького віку

            Юнацький вік є останньою межею між дитинством та дорослістю. Цей вік розпочинається в період з 15-17 і триває приблизно до 23 років. Даний період поділяється на два етапи: рання юність (15-17-18 років) та безпосередньо юність (18-23 роки).
 
Психологічно – вікові особливості юнацького віку
  • Формування самосвідомості – уявлення про себе самого, само оцінювання своєї зовнішності, розумових, моральних, вольових якостей;
  • Зростання вольової регуляції;
  • Зростання концентрації уваги, обсягу пам’яті, логізації навчального матеріалу;
  • Сформованість абстрактно – логічного мислення;
  • Поява вміння самостійно розбиратись у складних питаннях;
  • Формування власного світогляду як цілісної системи поглядів, знань і переконань;
  • Прагнення до самоствердження своєї незалежності, оригінальності;
  • Зневага до порад старших;
  • Прагнення набути професію – основний мотив пізнавальної діяльності;
  • Істотна перебудова емоційної сфери.
 
             Криза юнацького віку: пов’язана з пошуком близькості з коханою людиною. Відсутність такого досвіду призводить до ізоляції людини та її замикання всередині себе.
             Вченими встановлений взаємозв'язок у обох статей між фізичним виглядом та Я-концепцією. Якщо дівчатавважають себе зовнішньо малопривабливими, то вони негативно оцінюють й інші риси свого "Я". Юнаки ж різко розрізняють ці аспекти: вони можуть негативно оцінювати свою зовнішність, але високо оцінювати свої соціальні та інтелектуальні якості.
             У юнацькому віці виникає особливий інтерес до спілкування з дорослими. Емансипація від родини завершується у ранній юності. При конструктивному стилі відношень у родині після підліткового віку звичайно встановлюються довірливі стосунки з батьками, до того ж на трохи вищому рівні студенти  потребують життєвого досвіду та допомоги дорослих, тому сім'я стає тією малою соціальною групою, де вони відчувають себе спокійно та впевнено.
             З батьками вони обговорюють життєві перспективи, особливо професійні. Життєві плани обмірковують і з викладачами, і зі своїми дорослими знайомими, чия думка для них важлива. Але відношення з дорослими зберігають певну дистанцію, а спілкування "на рівних" реалізується тільки з однолітками.
             Потреба в незалежності у молодих людей усвідомлюється завдяки зростанню когнітивних здібностей, настанню фізіологічної зрілості та вимогам з боку суспільства. Відбуваються зіткнення з батьківськими бажаннями, внаслідок чого виникає багато сімейних конфліктів як протидія нав'язаних думок, заперечення авторитетів, сумніву щодо соціальних норм.
             Спілкування з однолітками найповніше реалізує потребу в коханні, тому що спілкування з друзями стає інтимно-особистісним (дружба, кохання). Здругом обговорюються розчарування, взаємини з однолітками протилежної статі. Змістом спілкування стає реальне життя, а інформація, що передасться другу, — секретною.
             Юнаки та дівчата знаходяться у постійному очікуванні спілкування, і цей душевний стан змушує їх активно шукати спілкування з однолітками, яке відрізняється особливою довірою, інтенсивністю, відповідальністю. Тому стає зрозумілим, чому так важко переживаються невдачі.
             Для юності характерна вікова інтровертованість, коли самотність дає можливість реалізувати здібності (музичні, художні, літературні, технічні). На думку А.В. Мудрика, ця особливість юнацького віку має відмінність від усамітнення дорослих. Дорослі наодинці з собою відкидають ті ролі, які вони грають в житті, стають самими собою. Юнаки, навпаки, наодинці програють ролі, які їм не доступні у реальному житті. Але моральна самотність, як вважає Е. Фромм, так само важко переноситься, як і фізична; більше того, фізична самотність стає нестерпною лише в тому випадку, якщо веде за собою і самотність моральну. При встановленні гарних особистісних контактів з людьми у молодих людейсамотність швидко зникає.
Таким чином, студенти, опинившись на порозі дорослості, спрямовані у майбутнє. Реалізація основних потреб цього віку призводить до відносної стабілізації особистості, формування "Я-концепції", світогляду. Центральним новоутворенням стає самовизначення — професійне та особистісне. Саме в період ранньої юності виявляється свідоме позитивне ставлення до навчання. Все це дає можливість в цей віковий період здійснювати пошуки сенсу життя.