Останні події

Я дитина твоя, Україно!

   У цей нелегкий для країни час коледжанська родина не може залишатися байдужою до горя неньки-України. Започатковуємо патріотичну сторінку «Я дитина твоя, Україно!» 
   23 лютого ми ще готувалися до фінального етапу  олімпіади з української мови імені Петра Яцика та 24 лютого це страшенне слово все перевернуло. Проте для учасниці Ангеліни Москаленко, студентки 4 курсу, групи «Б»,   олімпіада все ж «відбулася»  - поетичні рядки мимоволі вилилися на папері.

Роздуми, навіяні війною

   Сьогодні, на превеликий жаль, вся Україна об'єднана спільним горем, що зветься війна. Наша держава потерпає від брудних рук загарбника, котрий кричав про братерство, а потім встромив ніж в спину великій державі. Та попри все, Україна не схилилася, народ не впав на коліна, а демонструє таку єдність і силу, які вражають весь світ та навіть самих українців. Багатьом важко збагнути, що керує такою нездоланною силою української нації. І я, як українка, патріотка, що всім серцем любить свою рідну країну, спробувала вкласти в свій вірш пояснення істинного значення України для її народу.
Як скаже дорослий чи мовить дитина:
"А що означає для вас Україна?",
Здійму в небо погляд і гордо всміхнуся:
"Земля, на яку я щоночі молюся".
Це там, де постали величні Карпати.
Це люди, яких буде годі зламати.
Це батька Шевченка просторі лани,
Небес синьозорих преславні сини.
Це наша родина, весела сім'я.
Це дім, у якому зростала і я.
Це там, де козаччина вірна творилась.
Країна, яка попри все не схилилась.
Тут ворог від люті вкраїнської гине,
Бо в кожному серці живе Україна.
Бо тут наші предки лягали кістьми,
Аби ми ярмо чужоземне зняли.
Тут кров'ю полита родюча земля
Заради свободи в країні життя.
Тут прапор вкраїнський до хмар здійняли,
Щоб ми в своїм домі молитись могли.
Це зраджена браттями рідна руїна,
Незламна, єдина моя Україна!

Голова ЦК гуманітарних дисциплін (українська мова, література) Тетяна БАБІЙ