mega888

ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ КНИГИ ТА АВТОРСЬКОГО ПРАВА

«Люди, які читають книжки,
завжди керуватимуть тими, 

хто дивиться телевізор».
 
   23 квітня світ відзначає Всесвітній день книги та авторського права – свято авторів, видавців, критиків, бібліотекарів, читачів і всіх-всіх, хто часом залишається «за лаштунками» книговидання. Чому саме 23 квітня і чому так важливо на світовому рівні запроваджувати такий день, спробуємо розібратися далі. 
   «Винуватців» у цього «свята книголюбів» кілька. Так, саме 23 квітня народилися такі видатні особистості світової літератури, як французький письменник Моріс Дрюон (1918), ісландський лауреат Нобелівської премії з літератури Галдор Лакснесс (1902) і трикратний претендент на цю премію Володимир Набоков (1899), а також український письменник Григорій Тютюнник (1920); у цей же день 1616 року померли Вільям Шекспір (щоправда, за юліанським календарем) і перуанський історик Інка Ґарсіласо де ла Веґа (вже за григоріанським календарем), а також 1850 року – англійський поет-романтик Вільям Вордсворт.  
   Але, заглядаючи в офіційний документ ЮНЕСКО, яка й запровадила це свято Резолюцією № 3.18 на XXVIII сесії 15 листопада 1995 року, знаходимо таке формулювання: «Генеральна конференція … проголошує 23 квітня "Всесвітнім днем книги та авторського права", оскільки саме в цей день 1616 року померли Міґель де Сервантес, Вільям Шекспір та Інка Ґарсіласо де ла Веґа».  
    Найцікавіше те, що до померлих 23 квітня 1616 року чомусь помилково зараховують Міґеля де Сервантеса. Насправді ж, Сервантес помер 22 квітня, але датою смерті, за іспанськими звичаями тих часів, було записано дату поховання. Тим паче, «літературний батько» Дон Кіхота помер 22 квітня за григоріанським календарем, а за юліанським (який тоді зберігався в Англії часів Шекспіра) – 2 квітня. А втім, з якої б нагоди не було запроваджено День книги, добре, що це все ж трапилося.
   Історія виникнення книги бере свій початок з тих часів, коли створивши писемність, людство починає шукати способи матеріалізувати свої думки, передати наступним поколінням накопичені століттями знання та досвід.
До винайдення Йоганом Гутенбергом (1400 - 1468) книгодрукування, книжки були рукописні, наприклад книга-сувій із текстом «Іліади» Гомера, довжиною близько ... 150 метрів.
   У бібліотеці індійського міста Адьяр зберігається сотні книжок, що писалися на аркушах, виготовлених з пальмового листя. Сторінки книжок прикрашали золотом, дорогоцінним камінням...
   Серед старовинних монгольських і тібетських книг є справжні манускрипти, тексти яких писалися сумішшю золота, срібла, коралів, перлів, бірюзи, глазурі, перламутру, сталі та міді. Є тут також книжки з текстами, вишитими по шовку та сап’яну різнокольоровими нитками… без жодного вузлика.
   Ще одна унікальна книжка, сторінки якої зроблені із срібла, а букви «написані» золотом. На виготовлення такого ювелірного шедевру було витрачено більш ніж 50 кілограмів золота та близько 600 кілограмів срібла.
   В наші часи з’явилася «металева книга». Виготовив її коваль Костов з болгарського міста Враца. Книга, 22 сторінки якої зроблені із… заліза, важить близько 4 кілограмів, хоча розміри її звичні – 18 на 22 сантиметри.
   Серед книжок зустрічаються справжні велетні. Так, одним з найтовcтіших романів, напевно, слід вважати «Кларису» – роман англійського письменника Семюела Річардсона. Він містить 984 870 слів, майже на 200 тисяч слів більше, ніж у Біблії. Роман побачив світ у середині XVIII століття.
   Але пальма першості у створенні подібного роману належить японському письменникові XIX століття. Автор працював над ним 40 років. Роман складається із 100 томів по тисячі сторінок у кожному, вага одного примірника 60 кілограмів. У романі налічується майже 32 мільйони слів.
   Не менш цікаве і «Диявольське Євангеліє», яке зберігається у королівській бібліотеці в Стокгольмі. Його обкладинка зроблена з дубових дощок товщиною 4 сантиметри, а прикрашають книгу масивні защіпки з кованого заліза. На виготовлення пергаментних сторінок пішло понад 100 козячих шкір.
   З виданням «Історії Південної півкулі», що було надруковано у США, можливо знайомитися лише за допомогою спеціального двигуна, адже важить вона 225 кілограмів, в розгорнутому вигляді її ширина дорівнює 2 метри 70 сантиметрів, а висота – 2 метри.
   На стінах храму у Фівах висічений древній літопис. Стіни храму є своєрідною книгою, найбільшою у світі за своїми розмірами, оскільки кам’яні «сторінки» її сягають сорока метрів завширшки.
   А ось мода на так звані мініатюрні книжки виникла наприкінці XVIII століття, завдяки примхам Марії-Антуанетти, яка забажала носити улюблені книжки в рукавичці. Однак ще задовго до цього робилися спроби виготовлення таких оригінальних видань. Прародителькою їх можна вважати старовинну рукописну мініатюрну книгу, яка зберігається в Єреванському книгосховищі Матенадаран. ЇЇ вага лише – 19 грамів.
   Одна з найбільших бібліотек світу – Національна бібліотека конгресу США. Заснована вона у 1800 році. Її книжковий фонд налічує 40 мільйонів примірників.
   Найменша книжка видана у 1896 році в італійському місті Падуя, її розмір 16 мм на 11 мм, що дорівнює приблизно розміру нігтя на великому пальці руки. У цій книзі надрукований лист Галілео Галілея.
   Найбільша бібліотека в Україні – Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. Заснована вона у 1714 році.
   Представляємо вашій увазі хвилину знань та відпочинку, де ви дізнаєтесь про найцікавіші факти з життя книг.
Бібліотекар Надія РАДІНА